Ванкоміцин (Vancomycin)

Україна — Ванкоміцин
Німеччина — Vancomycin
Італія — Vancomicina
Міжнародна назва: Vancomycin
Синоніми: Vancomycin hydrochloride

Ванкоміцин — антибіотик, що застосовується для лікування тяжких бактеріальних інфекцій, спричинених грампозитивними мікроорганізмами. Його використовують переважно у випадках, коли інші антибактеріальні препарати є неефективними або протипоказані.

Препарат широко застосовується при інфекціях, викликаних резистентними штамами бактерій, включаючи метицилін-резистентний Staphylococcus aureus (MRSA). Ванкоміцин належить до фармакологічної групи глікопептидних антибіотиків.

Що це за діюча речовина

Ванкоміцин — природний антибіотик, що отримується з бактерій роду Amycolatopsis orientalis. Його хімічна назва: глікопептидна сполука складної структури.

Речовина належить до хімічної групи глікопептидних антибіотиків. Ці сполуки мають виражену активність проти грампозитивних бактерій і впливають на синтез клітинної стінки мікроорганізмів.

Vancomycin був відкритий у 1950-х роках і став одним із найважливіших препаратів для лікування тяжких бактеріальних інфекцій. Із розвитком антибіотикорезистентності його значення в клінічній практиці значно зросло.

Фармакодинаміка

Ванкоміцин чинить бактерицидну дію, пригнічуючи синтез клітинної стінки бактерій. Він зв’язується з попередниками пептидоглікану, блокуючи формування клітинної стінки мікроорганізмів.

Це призводить до порушення структури клітинної стінки, осмотичної нестабільності та загибелі бактерій. Препарат активний переважно проти грампозитивних бактерій, включаючи стафілококи, стрептококи та ентерококи.

Ванкоміцин особливо ефективний проти штамів бактерій, резистентних до бета-лактамних антибіотиків.

Фармакокінетика

Ванкоміцин застосовується внутрішньовенно та перорально. При внутрішньовенному введенні препарат швидко розподіляється в тканинах і біологічних рідинах організму.

При пероральному застосуванні речовина практично не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту і діє переважно локально в кишечнику.

Метаболізм препарату мінімальний. Виведення здійснюється переважно нирками у незміненому вигляді.

Показання до застосування

• тяжкі інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями
• сепсис
• ендокардит
• пневмонія
• інфекції шкіри та м’яких тканин
• інфекції кісток і суглобів
• псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridioides difficile

Форми випуску та дозування

• порошок для приготування розчину для інфузій 500 мг
• порошок для приготування розчину для інфузій 1000 мг
• капсули 125 мг
• капсули 250 мг

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти:

• нефротоксичність
• ототоксичність
• алергічні реакції
• почервоніння шкіри (синдром «червоної людини»)
• флебіт у місці інфузії
• нейтропенія

Протипоказання:

• гіперчутливість до препарату
• тяжкі порушення функції нирок без корекції дози
• обережність при порушеннях слуху

Схожі діючі речовини

• Тейкопланін
• Далбаванцин
• Оритаванцин
• Телаванцин
• Лінезолід

Фармакологічна група

Ванкоміцин належить до фармакологічної групи антибіотиків — глікопептидів. Ці препарати пригнічують синтез клітинної стінки бактерій і мають виражену активність проти грампозитивних мікроорганізмів.

Глікопептидні антибіотики застосовуються для лікування тяжких інфекцій, особливо спричинених резистентними штамами бактерій. Вони широко використовуються у стаціонарній практиці та є важливими засобами боротьби з антибіотикорезистентними інфекціями.

Нижче представлені препарати, що містять діючу речовину Ванкоміцин