Цефотаксим (Cefotaxime)

Україна — Цефотаксим
Німеччина — Cefotaxim
Італія — Cefotaxime
Міжнародна назва: Cefotaxime

Цефотаксим — антибактеріальний засіб із групи цефалоспоринів третього покоління для парентерального застосування. Він має широкий спектр бактерицидної дії та використовується при лікуванні тяжких і середньотяжких інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами. :contentReference[oaicite:0]{index=0}

Препарат застосовують при інфекціях дихальних шляхів, сечовивідної системи, шкіри та м’яких тканин, органів черевної порожнини, центральної нервової системи, а також при сепсисі та для періопераційної профілактики. Цефотаксим належить до групи бета-лактамних антибіотиків, підгрупи цефалоспоринів третього покоління. :contentReference[oaicite:1]{index=1}

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: (6R,7R)-3-(ацетоксиметил)-7-[[(Z)-2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-метоксиіміноацетил]аміно]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота. Цефотаксим є напівсинтетичним бета-лактамним антибіотиком, похідним 7-аміноцефалоспоринової кислоти. У клінічну практику препарат був введений у другій половині XX століття як один із ключових парентеральних цефалоспоринів із високою активністю проти багатьох грамнегативних збудників. Cefotaxime широко використовується у стаціонарній терапії інфекційних захворювань. :contentReference[oaicite:2]{index=2}

Фармакодинаміка

Цефотаксим не діє через рецептори людини. Його механізм пов’язаний зі зв’язуванням із пеніцилінзв’язувальними білками бактерій і пригніченням фінального етапу синтезу пептидоглікану клітинної стінки. У результаті порушується формування клітинної стінки, підвищується осмотична нестабільність і настає загибель мікроорганізму. Препарат діє бактерицидно та є стійким до багатьох бета-лактамаз порівняно з більш ранніми бета-лактамними антибіотиками. :contentReference[oaicite:3]{index=3}

Фармакокінетика

Цефотаксим застосовується лише парентерально — внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Після введення швидко досягаються терапевтичні концентрації в крові та тканинах. Препарат добре розподіляється в легенях, сечовивідних шляхах, шкірі, м’яких тканинах, кістках, черевній порожнині; при запаленні мозкових оболонок проникає в спинномозкову рідину. :contentReference[oaicite:4]{index=4}

Метаболізм частковий, з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму. Виведення відбувається переважно нирками. Період напіввиведення у дорослих зазвичай становить близько 50–80 хвилин, тому препарат вводять кілька разів на добу залежно від тяжкості інфекції. :contentReference[oaicite:5]{index=5}

Показання до застосування

Бактеріальна пневмонія та інші інфекції нижніх дихальних шляхів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит
Інфекції шкіри та м’яких тканин
Інфекції статевих органів, включаючи гонорею
Інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт
Бактеріальний менінгіт
Ендокардит
Сепсис і бактеріємія
Бореліоз
Періопераційна профілактика інфекцій

Форми випуску та дозування

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій 500 мг
Порошок для приготування розчину для ін’єкцій 1 г
Порошок для приготування розчину для ін’єкцій або інфузій 2 г

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: алергічні реакції, висип, свербіж, діарея, нудота, кандидоз, біль і запалення в місці ін’єкції, підвищення активності печінкових ферментів, зміни картини крові; при порушенні функції нирок і високих дозах можливі нейротоксичні реакції. Протипоказання: гіперчутливість до цефалоспоринів, тяжкі негайні реакції на інші бета-лактамні антибіотики; з обережністю застосовують при коліті та нирковій недостатності. :contentReference[oaicite:6]{index=6}

Подібні діючі речовини

Цефтріаксон
Цефтазидим
Цефепім
Цефуроксим
Цефіксим

Фармакологічна група

Цефотаксим належить до групи бета-лактамних антибактеріальних засобів, підгрупи цефалоспоринів третього покоління. Для цієї підгрупи характерні широкий спектр дії, виражена активність проти багатьох грамнегативних бактерій і застосування переважно при системних інфекціях середнього та тяжкого ступеня. Препарати цієї групи широко використовуються у стаціонарній практиці, зокрема при менінгіті, сепсисі, ускладнених урологічних і респіраторних інфекціях. :contentReference[oaicite:7]{index=7}