Тофацитиніб (Tofacitinib)

Україна — Тофацитиніб
Німеччина — Tofacitinib
Італія — Tofacitinib
Міжнародна назва: Tofacitinib
Синоніми: тофацитинібу цитрат

Тофацитиніб — це синтетична імуномодулююча лікарська речовина, що застосовується для лікування хронічних запальних та аутоімунних захворювань. Він використовується в ревматології та гастроентерології у пацієнтів, у яких стандартна терапія виявилася недостатньо ефективною або погано переноситься.

Препарат застосовується при ревматоїдному артриті, псоріатичному артриті, анкілозивному спондиліті, виразковому коліті та деяких формах ювенільного ідіопатичного артриту. Тофацитиніб належить до групи селективних імунодепресантів, а саме до інгібіторів янус-кіназ, що пригнічують внутрішньоклітинну передачу сигналів прозапальних цитокінів.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: (3R,4R)-4-метил-3-[метил(7H-піроло[2,3-d]піримідин-4-іл)аміно]-β-оксанбензонітрил, зазвичай застосовується у формі цитрату.

Хімічна група: похідні піролопіримідину; селективні інгібітори янус-кіназ (JAK).

Tofacitinib був розроблений як перший пероральний представник класу інгібіторів JAK для системної терапії аутоімунних захворювань. Його впровадження у клінічну практику розширило можливості лікування пацієнтів із хронічним запаленням, особливо при недостатній відповіді на базисні протизапальні препарати та біологічну терапію.

Фармакодинаміка

Тофацитиніб інгібує янус-кінази, переважно JAK1 і JAK3, а також меншою мірою JAK2. Це призводить до пригнічення сигнальних шляхів, пов’язаних з інтерлейкінами та іншими цитокінами, що беруть участь у розвитку запалення та імунної активації.

У результаті знижується активація лімфоцитів, зменшується продукція медіаторів запалення та послаблюється хронічний імунозапальний процес. Препарат не діє на класичні мембранні рецептори за типом агоністів чи антагоністів, а впливає на внутрішньоклітинну передачу сигналу після активації цитокінових рецепторів.

Фармакокінетика

Після перорального прийому тофацитиніб добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі зазвичай досягається протягом приблизно 0,5–1 години для таблеток негайного вивільнення. Для пролонгованих форм характерне повільніше вивільнення та підтримання стабільної концентрації діючої речовини.

Препарат метаболізується переважно в печінці за участю CYP3A4 і меншою мірою CYP2C19. Період напіввиведення порівняно короткий, тому для звичайних таблеток часто потрібен прийом 2 рази на добу, тоді як пролонговані форми застосовуються 1 раз на добу. Виведення відбувається через печінку та нирки, частково у вигляді метаболітів, частково у незміненому вигляді.

Для перорального розчину фармакокінетичні властивості співставні із системною дією пероральних форм, при цьому така форма використовується переважно в педіатричній практиці.

Показання до застосування

Ревматоїдний артрит середньої та високої активності.
Псоріатичний артрит.
Анкілозивний спондиліт.
Виразковий коліт середньої та високої активності.
Поліартикулярний ювенільний ідіопатичний артрит.
Ювенільний псоріатичний артрит.

Форми випуску та дозування

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг.
Таблетки пролонгованої дії 11 мг.
Розчин для перорального застосування 1 мг/мл.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: інфекції верхніх дихальних шляхів, герпес-зостер, головний біль, нудота, діарея, підвищення рівня печінкових ферментів, дисліпідемія, цитопенії, підвищений ризик серйозних інфекцій, тромбозів і серцево-судинних ускладнень у окремих груп пацієнтів.

Протипоказання: гіперчутливість, активні тяжкі інфекції, включаючи туберкульоз, тяжка печінкова недостатність, вагітність, період грудного вигодовування, виражені гематологічні порушення та стани, при яких системна імуносупресія небажана.

Подібні діючі речовини

Баріцитиніб
Упадацитиніб
Філготиніб
Руксолітиніб
Аброцитиніб

Фармакологічна група

Тофацитиніб належить до селективних імунодепресантів і входить до підгрупи інгібіторів янус-кіназ. Це таргетні синтетичні протизапальні засоби, які втручаються у внутрішньоклітинні сигнальні механізми, що регулюють імунну відповідь.

Препарати цієї групи застосовуються при аутоімунних і хронічних запальних захворюваннях, коли потрібне системне пригнічення патологічної активності імунної системи. На відміну від біологічних препаратів, інгібітори JAK є низькомолекулярними сполуками для перорального застосування і впливають не на один медіатор, а на кілька пов’язаних цитокінових шляхів одночасно.