Ранітидин (Ranitidine)
Україна — Ранітидин
Німеччина — Ranitidin
Італія — Ranitidina
Міжнародна назва: Ranitidine
Ранітидин — це лікарський засіб із групи блокаторів гістамінових H2-рецепторів, що застосовується для зниження секреції соляної кислоти в шлунку. Він широко використовувався при лікуванні виразкової хвороби та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.
Препарат зменшує кислотність шлункового соку та сприяє загоєнню слизової оболонки. Належить до фармакологічної групи антисекреторних засобів — блокаторів H2-гістамінових рецепторів.
Що це за діюча речовина
Хімічна назва: N-[2-[[[5-[(диметиламіно)метил]фуран-2-іл]метил]тіо]етил]-N'-метил-2-нітроетендіамін.
Належить до хімічної групи похідних фурану.
Ranitidine був розроблений як більш безпечна альтернатива циметидину та широко застосовувався в гастроентерології з кінця XX століття.
Фармакодинаміка
Блокує H2-гістамінові рецептори парієтальних клітин шлунка.
Знижує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти.
Зменшує об’єм і кислотність шлункового соку.
Фармакокінетика
Добре всмоктується при пероральному застосуванні.
Біодоступність помірна.
Частково метаболізується в печінці.
Виводиться переважно нирками.
Дія зберігається до 12 годин.
Показання до застосування
- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
- Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
- Синдром Золлінгера—Еллісона
- Профілактика стресових виразок
- Гастрит із підвищеною кислотністю
Форми випуску та дозування
- Таблетки 150 мг
- Таблетки 300 мг
- Розчин для ін’єкцій
Побічні ефекти та протипоказання
Побічні ефекти: головний біль, діарея, запор, втомлюваність.
Протипоказання: гіперчутливість, вагітність (з обережністю), порушення функції нирок.
Подібні діючі речовини
- Фамотидин
- Циметидин
- Нізатидин
Фармакологічна група
Ранітидин належить до групи антисекреторних засобів, підгрупи блокаторів H2-гістамінових рецепторів.
Він знижує кислотність шлункового соку та застосовується при лікуванні кислотозалежних захворювань шлунково-кишкового тракту.














