Похідні імідазолу (Imidazole derivatives)

Україна — Похідні імідазолу
Німеччина — Imidazol-Derivate
Італія — Derivati dell'imidazolo
Міжнародна назва: Imidazole derivatives

Похідні імідазолу — це група хімічних сполук, що мають широкий спектр фармакологічної активності, найвідоміші з яких застосовуються як протигрибкові та антипротозойні засоби. Вони широко використовуються в дерматології, гінекології та інфекційній медицині.

До цієї групи належать такі речовини, як клотримазол, кетоконазол і метронідазол. Належать до фармакологічної групи протигрибкових і антипротозойних препаратів.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: похідні імідазольного кільця.

Належать до хімічної групи азольних сполук.

Imidazole derivatives почали активно застосовуватися в медицині у другій половині XX століття як ефективні засоби для лікування грибкових і протозойних інфекцій.

Фармакодинаміка

Інгібують синтез ергостеролу в клітинній мембрані грибів.

Порушують структуру клітинної мембрани мікроорганізмів, що призводить до їх загибелі; деякі представники також впливають на анаеробні бактерії та найпростіших.

Фармакокінетика

Добре всмоктуються при пероральному застосуванні (залежно від речовини), також застосовуються місцево.

Метаболізуються в печінці, виводяться нирками та через кишечник.

Показання до застосування

Грибкові інфекції шкіри та слизових
Кандидоз
Мікози різної локалізації
Вагінальні інфекції
Протозойні інфекції (для окремих представників)

Форми випуску та дозування

Креми та мазі
Таблетки
Вагінальні таблетки та супозиторії
Розчини та спреї

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: подразнення шкіри, свербіж, печіння, диспепсія (при системному застосуванні).

Протипоказання: гіперчутливість, обережність при захворюваннях печінки (для системних форм).

Подібні діючі речовини

Клотримазол
Кетоконазол
Міконазол
Метронідазол

Фармакологічна група

Похідні імідазолу належать до протигрибкових і антипротозойних засобів із групи азолів.

Вони широко застосовуються для лікування інфекцій, спричинених грибами та найпростішими, завдяки здатності порушувати життєво важливі процеси в клітинах мікроорганізмів.