Піразинамід (Pyrazinamide)

Україна — Піразинамід
Німеччина — Pyrazinamid
Італія — Pirazinamide
Міжнародна назва: Pyrazinamide

Піразинамід — це протитуберкульозний засіб, що застосовується у складі комбінованої терапії туберкульозу. Він має виражену активність у кислому середовищі, що робить його особливо ефективним у вогнищах запалення.

Препарат використовується на початкових етапах лікування туберкульозу для скорочення тривалості терапії. За фармакологічною класифікацією належить до протитуберкульозних засобів першого ряду.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: піразин-2-карбоксамід.

Піразинамід належить до хімічної групи похідних піразину.

Препарат був введений у клінічну практику в середині XX століття як компонент комбінованої терапії туберкульозу. Pyrazinamide значно підвищив ефективність лікування та скоротив його тривалість.

Фармакодинаміка

Піразинамід є проліками, що перетворюються в активний метаболіт — піразиноєву кислоту під дією бактеріальних ферментів.

Активний переважно в кислому середовищі, порушує енергетичний обмін мікобактерій і пригнічує їх ріст. Ефективний проти внутрішньоклітинних форм Mycobacterium tuberculosis.

Фармакокінетика

Після перорального застосування добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та широко розподіляється в тканинах, включаючи легені та ліквор.

Метаболізується в печінці, виводиться нирками. Період напіввиведення дозволяє застосовувати препарат один раз на добу.

Показання до застосування

Туберкульоз (у складі комбінованої терапії)
Легеневий і позалегеневий туберкульоз

Форми випуску та дозування

Таблетки 400 мг
Таблетки 500 мг

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: гепатотоксичність, гіперурикемія, артралгії, нудота, шкірні реакції.

Протипоказання: тяжкі захворювання печінки, подагра, гіперчутливість, вагітність (з обережністю).

Подібні діючі речовини

Ізоніазид
Рифампіцин
Етамбутол
Стрептоміцин

Фармакологічна група

Піразинамід належить до протитуберкульозних засобів першого ряду. Ці препарати використовуються в комбінованій терапії для лікування туберкульозу та запобігання розвитку лікарської стійкості.

Він відіграє важливу роль у скороченні тривалості лікування завдяки активності щодо внутрішньоклітинних форм мікобактерій.