Пеніциліни (Penicillins)

Україна — Пеніциліни
Німеччина — Penicilline
Італія — Penicilline
Міжнародна назва: Penicillins
Синоніми: Бета-лактамні антибіотики (підгрупа пеніцилінів)

Пеніциліни — це група антибактеріальних препаратів природного та напівсинтетичного походження, що мають бактерицидну дію. Вони є одними з найбільш широко застосовуваних антибіотиків у клінічній практиці.

Застосовуються для лікування широкого спектра бактеріальних інфекцій, включаючи інфекції дихальних шляхів, шкіри, сечовивідних шляхів і системні інфекції. За фармакологічною класифікацією пеніциліни належать до бета-лактамних антибіотиків.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: похідні 6-амінопеніциланової кислоти, що містять бета-лактамне кільце.

Пеніциліни належать до хімічної групи бета-лактамних антибіотиків.

Пеніциліни були відкриті у 1928 році Александром Флемінгом і стали першими ефективними антибіотиками, застосовуваними в медицині. Penicillins відіграли ключову роль у розвитку антибактеріальної терапії та досі залишаються важливою частиною лікування інфекційних захворювань.

Фармакодинаміка

Пеніциліни інгібують синтез клітинної стінки бактерій, зв’язуючись із пеніцилінзв’язувальними білками (PBP). Це призводить до порушення утворення пептидоглікану та руйнування клітинної стінки.

У результаті бактерії втрачають структурну цілісність і гинуть. Препарати мають бактерицидну дію та активні переважно щодо грампозитивних бактерій, а також деяких грамнегативних мікроорганізмів.

Фармакокінетика

Пеніциліни можуть застосовуватися перорально, внутрішньом’язово або внутрішньовенно залежно від конкретного препарату. Біодоступність при пероральному прийомі варіює і може знижуватися під впливом шлункового соку.

Препарати широко розподіляються в тканинах організму, але проникнення через гематоенцефалічний бар’єр обмежене (за винятком запалення). Виводяться переважно нирками в незміненому вигляді.

Показання до застосування

Інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія)
Інфекції ЛОР-органів
Інфекції шкіри та м’яких тканин
Інфекції сечовивідних шляхів
Сепсис
Менінгіт (для деяких представників)
Сифіліс та інші специфічні інфекції

Форми випуску та дозування

Таблетки та капсули різних дозувань (наприклад, 250 мг, 500 мг, 1000 мг)
Порошок для приготування розчину для ін’єкцій
Суспензії для перорального застосування
Розчини для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: алергічні реакції (включаючи анафілаксію), висип, діарея, дисбактеріоз, нудота, кандидоз.

Протипоказання: гіперчутливість до пеніцилінів та інших бета-лактамних антибіотиків, тяжкі алергічні реакції в анамнезі.

Подібні діючі речовини

Цефалоспорини
Карбапенеми
Монобактами

Фармакологічна група

Пеніциліни належать до групи бета-лактамних антибіотиків і є однією з їх ключових підгруп. Ці препарати мають бактерицидний механізм дії та широко застосовуються для лікування інфекційних захворювань різної локалізації.

У межах групи виділяють природні, напівсинтетичні та захищені пеніциліни, що відрізняються спектром активності та стійкістю до бета-лактамаз. Вони залишаються основою антибактеріальної терапії завдяки ефективності та відносно добрій переносимості.