Паромоміцин (Paromomycin)

Україна — Паромоміцин
Німеччина — Paromomycin
Італія — Paromomicina
Міжнародна назва: Paromomycin
Синоніми: Мономіцин

Паромоміцин — це антибіотик із групи аміноглікозидів, що має виражену активність щодо ряду бактерій і найпростіших мікроорганізмів. Він застосовується переважно для лікування кишкових інфекцій і паразитарних захворювань, оскільки при пероральному прийомі діє головним чином у просвіті кишечника.

Препарат використовується при амебіазі, лямбліозі та інших протозойних інфекціях, а також у ряді випадків для деконтамінації кишечника. За фармакологічною класифікацією паромоміцин належить до аміноглікозидних антибіотиків, що мають бактерицидну дію за рахунок пригнічення синтезу білка мікроорганізмів.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: аміноглікозидний антибіотик, що являє собою суміш близьких за структурою сполук, отриманих із Streptomyces rimosus var. paromomycinus.

Паромоміцин належить до хімічної групи аміноглікозидів — природних антибіотиків, що містять аміноцукри, пов’язані з аміноциклічним спиртом.

Препарат був відкритий у середині XX століття в процесі пошуку нових антибіотиків природного походження. Paromomycin почали застосовувати в медицині як засіб для лікування кишкових інфекцій і паразитарних захворювань завдяки низькій системній абсорбції при пероральному застосуванні.

Фармакодинаміка

Паромоміцин зв’язується з 30S-субодиницею бактеріальних рибосом, порушуючи процес зчитування матричної РНК і пригнічуючи синтез білка. Це призводить до утворення дефектних білків і загибелі мікроорганізмів.

Препарат чинить бактерицидну дію щодо ряду грамнегативних і деяких грампозитивних бактерій, а також активний проти найпростіших, включаючи Entamoeba histolytica і Giardia lamblia. При місцевій дії в кишечнику пригнічує ріст патогенної мікрофлори та паразитів.

Фармакокінетика

При пероральному застосуванні паромоміцин практично не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, завдяки чому його дія локалізується в кишечнику. Це знижує ризик системних побічних ефектів, характерних для аміноглікозидів.

Незначна кількість препарату може абсорбуватися при пошкодженні слизової оболонки кишечника. Виводиться переважно з калом у незміненому вигляді. При парентеральному застосуванні (рідко) можлива системна експозиція з виведенням через нирки.

Показання до застосування

Кишковий амебіаз
Лямбліоз
Інші протозойні інфекції кишечника
Бактеріальні кишкові інфекції
Підготовка кишечника перед хірургічними втручаннями
Лікування лейшманіозу (в окремих формах і схемах)

Форми випуску та дозування

Капсули 250 мг
Таблетки 250 мг
Порошок для приготування розчину для прийому всередину
Розчин для ін’єкцій (в окремих випадках)

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: нудота, діарея, біль у животі, при системній абсорбції — нефротоксичність і ототоксичність, алергічні реакції.

Протипоказання: гіперчутливість до аміноглікозидів, тяжкі ураження кишечника з порушенням бар’єрної функції, ниркова недостатність (з обережністю), вагітність (з обережністю).

Подібні діючі речовини

Неоміцин
Гентаміцин
Тобраміцин
Амікацин
Канаміцин

Фармакологічна група

Паромоміцин належить до антибіотиків із групи аміноглікозидів. Ці препарати мають виражену бактерицидну дію і застосовуються переважно при інфекціях, викликаних чутливими мікроорганізмами.

Особливістю паромоміцину є його слабка абсорбція зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні, що дозволяє використовувати його для лікування кишкових інфекцій і паразитарних захворювань із мінімальним системним впливом.