Папаверин (Papaverine)

Україна — Папаверин; Німеччина — Papaverin; Італія — Papaverina; Міжнародна назва: Papaverine.

Синоніми: папаверину гідрохлорид.

Папаверин — це спазмолітичний засіб, що застосовується для розслаблення гладкої мускулатури внутрішніх органів і судин.

Використовується при спазмах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, а також при судинних спазмах. Належить до фармакологічної групи міотропних спазмолітиків.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: 1-[(3,4-диметоксибензил)-6,7-диметоксиізохінолін].

Хімічна група: алкалоїди опію (ізохінолінові похідні).

Історія застосування: Papaverine був виділений з опію в XIX столітті і став одним із перших спазмолітиків, що широко застосовуються в медицині.

Фармакодинаміка

Папаверин інгібує фосфодіестеразу, підвищуючи рівень циклічного АМФ у клітинах гладкої мускулатури.

Це призводить до зниження внутрішньоклітинного кальцію та розслаблення гладких м’язів.

Також чинить судинорозширювальну дію, покращуючи кровотік.

Фармакокінетика

Застосовується перорально, внутрішньом’язово, внутрішньовенно та ректально.

Добре розподіляється в тканинах, метаболізується в печінці, виводиться нирками.

Період напіввиведення становить приблизно 1–2 години.

Показання до застосування

спазми шлунково-кишкового тракту;
жовчна та ниркова коліка;
спазми судин (включаючи мозкові та периферичні);
спазми сечовивідних шляхів;
еректильна дисфункція (в ін’єкційній формі).

Форми випуску та дозування

таблетки 40 мг;
розчин для ін’єкцій 20 мг/мл;
супозиторії ректальні 20 мг, 40 мг.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: зниження артеріального тиску, запаморочення, закреп, сонливість, алергічні реакції.

Протипоказання: тяжкі порушення функції печінки, атріовентрикулярна блокада, гіперчутливість.

Подібні діючі речовини

Дротаверин;
Мебеверин;
Платифілін;
Гіосцин бутилбромід;
Дицикловерин.

Фармакологічна група

Папаверин належить до групи спазмолітичних засобів, підгрупи міотропних спазмолітиків.

Ці препарати впливають безпосередньо на гладку мускулатуру, викликаючи її розслаблення, що сприяє усуненню больового синдрому, пов’язаного зі спазмами внутрішніх органів.