Панітумумаб (Panitumumab)

Україна — Панітумумаб; Німеччина — Panitumumab; Італія — Panitumumab; Міжнародна назва: Panitumumab.

Панітумумаб — це повністю гуманізоване моноклональне антитіло, що застосовується в онкології для таргетної терапії злоякісних пухлин.

Використовується переважно при метастатичному колоректальному раку з експресією рецептора епідермального фактора росту (EGFR). Належить до фармакологічної групи протипухлинних таргетних засобів (моноклональні антитіла).

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: повністю людське моноклональне антитіло IgG2, спрямоване проти рецептора епідермального фактора росту (EGFR).

Хімічна група: моноклональні антитіла.

Історія застосування: Panitumumab був розроблений на початку 2000-х років і став одним із перших повністю гуманізованих антитіл проти EGFR, що використовуються в онкології.

Фармакодинаміка

Панітумумаб зв’язується з EGFR на поверхні пухлинних клітин, блокуючи зв’язування природних лігандів.

Це інгібує внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, відповідальні за проліферацію, ангіогенез і виживання клітин.

Призводить до уповільнення росту пухлини та індукції апоптозу.

Фармакокінетика

Застосовується внутрішньовенно у вигляді інфузій.

Має тривалий період напіввиведення (близько 7–10 днів), що дозволяє вводити препарат з інтервалами у 2 тижні.

Метаболізується як білок до амінокислот, виводиться через ретикулоендотеліальну систему.

Показання до застосування

метастатичний колоректальний рак з експресією EGFR;
лікування пацієнтів із диким типом гена RAS;
монотерапія або комбінована терапія з хіміопрепаратами.

Форми випуску та дозування

концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мг/мл (флакони різного об’єму).

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: шкірні реакції (акнеподібний висип), гіпомагніємія, діарея, втома, інфузійні реакції.

Протипоказання: гіперчутливість, відсутність показань при мутаціях гена RAS.

Подібні діючі речовини

Цетуксимаб;
Бевацизумаб;
Трастузумаб;
Ніволумаб;
Пембролізумаб.

Фармакологічна група

Панітумумаб належить до групи протипухлинних засобів, підгрупи таргетних моноклональних антитіл.

Ці препарати спрямовано впливають на специфічні молекулярні мішені пухлинних клітин, забезпечуючи більш селективну дію та меншу токсичність порівняно з традиційною хіміотерапією.