Лізоцим (Lysozyme)

Україна — Лізоцим; Німеччина — Lysozym; Італія — Lisozima; Міжнародна назва: Lysozyme.

Лізоцим — це фермент природного походження, що має виражену антибактеріальну активність. Він міститься в різних біологічних рідинах організму людини, включаючи слину, слізну рідину та слизові оболонки, де виконує захисну функцію.

У медичній практиці лізоцим застосовується як засіб із антисептичною, протизапальною та імуномодулювальною дією. Препарат використовується для лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота, горла та інших слизових оболонок. За фармакологічною класифікацією належить до ферментних препаратів з антимікробною активністю.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: N-ацетилмурамід-глікангідролаза.

Хімічна група: ферменти; гідролази.

Історія застосування: фермент був відкритий на початку XX століття британським ученим Олександром Флемінгом. Lysozyme став одним із перших відомих компонентів вродженого імунітету, що має антибактеріальну активність. Пізніше його почали застосовувати в медицині та фармацевтиці для лікування запальних захворювань слизових оболонок.

Фармакодинаміка

Лізоцим має бактерицидну дію, руйнуючи клітинні стінки бактерій. Він гідролізує β-1,4-глікозидні зв’язки між N-ацетилмурамовою кислотою та N-ацетилглюкозаміном у пептидоглікані бактеріальної клітинної стінки.

Це призводить до порушення цілісності клітинної оболонки мікроорганізмів і їх загибелі. Препарат також виявляє протизапальні властивості та сприяє активації місцевого імунітету.

Фармакокінетика

При місцевому застосуванні лізоцим діє переважно на поверхні слизових оболонок. Системна абсорбція мінімальна.

Фермент може частково руйнуватися протеолітичними ферментами організму. При пероральному застосуванні значна частина речовини інактивується в шлунково-кишковому тракті.

Показання до застосування

• запальні захворювання порожнини рота;
• стоматит;
• гінгівіт;
• фарингіт;
• тонзиліт;
• інфекційно-запальні захворювання слизових оболонок;
• профілактика бактеріальних інфекцій слизових оболонок.

Форми випуску та дозування

• таблетки для розсмоктування 10 мг;
• таблетки для розсмоктування 20 мг;
• порошок для приготування розчину;
• розчин для місцевого застосування.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: алергічні реакції, свербіж, шкірний висип.

У рідкісних випадках можливі місцеві реакції подразнення слизової оболонки.

Протипоказання: підвищена чутливість до лізоциму або компонентів препарату.

Подібні діючі речовини

• Лактоферин;
• Інтерферон альфа;
• Деквалінію хлорид;
• Бензалконію хлорид.

Фармакологічна група

Лізоцим належить до групи ферментних препаратів з антимікробною дією. Він є природним компонентом вродженої імунної системи та бере участь у захисті організму від бактеріальних інфекцій.

У фармакології лізоцим використовується як засіб із антисептичними та протизапальними властивостями. Він застосовується переважно для лікування інфекційно-запальних захворювань слизових оболонок і верхніх дихальних шляхів.

Нижче представлені препарати, що містять діючу речовину Лізоцим