Лізиноприл (Lisinopril)

Україна — Лізиноприл; Німеччина — Lisinopril; Італія — Lisinopril; Міжнародна назва: Lisinopril.

Лізиноприл — це лікарський засіб, що застосовується для лікування серцево-судинних захворювань, насамперед артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності. Препарат знижує артеріальний тиск і зменшує навантаження на серце.

У клінічній практиці лізиноприл використовується для тривалої терапії гіпертонічної хвороби, хронічної серцевої недостатності, а також для покращення прогнозу після інфаркту міокарда. За фармакологічною класифікацією належить до інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (інгібіторів АПФ).

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: (S)-1-[N2-(1-карбокси-3-фенілпропіл)-L-лізил]-L-пролін дигідрат.

Хімічна група: похідні карбоксилвмісних пептидів; інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту.

Історія застосування: препарат був розроблений як один із представників інгібіторів АПФ другого покоління. Lisinopril відрізняється тривалою дією і не потребує метаболічної активації в печінці, що робить його зручним для застосування при лікуванні артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності.

Фармакодинаміка

Лізиноприл інгібує ангіотензин-перетворювальний фермент, який бере участь у перетворенні ангіотензину I в ангіотензин II — потужний судинозвужувальний пептид.

Пригнічення утворення ангіотензину II призводить до розширення кровоносних судин, зниження секреції альдостерону та зменшення затримки натрію і води. У результаті знижується артеріальний тиск, зменшується навантаження на серце та покращується гемодинаміка.

Фармакокінетика

Після перорального прийому лізиноприл всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить приблизно 25–30 % і незначно залежить від прийому їжі.

Препарат практично не зв’язується з білками плазми та не зазнає значного метаболізму. Виведення відбувається переважно через нирки у незміненому вигляді. Період напіввиведення дозволяє застосовувати препарат один раз на добу.

Показання до застосування

артеріальна гіпертензія;
хронічна серцева недостатність;
раннє лікування інфаркту міокарда;
діабетична нефропатія;
профілактика прогресування серцево-судинних захворювань.

Форми випуску та дозування

таблетки 2,5 мг;
таблетки 5 мг;
таблетки 10 мг;
таблетки 20 мг;
таблетки 40 мг.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: сухий кашель, запаморочення, зниження артеріального тиску, головний біль.

Можливі порушення функції нирок, гіперкаліємія, слабкість, алергічні реакції.

Протипоказання: підвищена чутливість до інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, вагітність, тяжкі порушення функції нирок, двобічний стеноз ниркових артерій.

Подібні діючі речовини

Еналаприл;
Каптоприл;
Периндоприл;
Раміприл;
Фозиноприл.

Фармакологічна група

Лізиноприл належить до групи інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту. Ці препарати використовуються для лікування артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань.

Інгібітори АПФ знижують утворення ангіотензину II та зменшують судинний тонус, що призводить до зниження артеріального тиску та покращення функції серця. Вони також мають кардіопротективну та нефропротективну дію.