Лінкоміцин (Lincomycin)

Україна — Лінкоміцин; Німеччина — Lincomycin; Італія — Lincomicina; Міжнародна назва: Lincomycin.

Лінкоміцин — це антибактеріальний препарат природного походження, що застосовується для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами. Він має активність переважно проти грампозитивних бактерій і анаеробних мікроорганізмів.

У клінічній практиці лінкоміцин використовується при інфекціях дихальних шляхів, шкіри, кісток і суглобів, а також при стоматологічних інфекціях. За фармакологічною класифікацією належить до антибіотиків групи лінкозамідів.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: метил-6,8-дидезокси-6-(1-метил-4-пропіл-2-піролідинкарбоксамідо)-1-тіо-D-еритро-α-D-галакто-октопіранозид.

Хімічна група: лінкозамідні антибіотики.

Історія застосування: препарат був виділений із бактерії Streptomyces lincolnensis у середині XX століття. Lincomycin став першим представником групи лінкозамідних антибіотиків і застосовувався для лікування інфекцій, спричинених грампозитивними бактеріями та анаеробами.

Фармакодинаміка

Лінкоміцин пригнічує синтез білка в бактеріальних клітинах, зв’язуючись із 50S-субодиницею рибосоми. Це порушує процес трансляції та перешкоджає утворенню нових білкових молекул.

У результаті ріст і розмноження бактерій пригнічуються. Препарат чинить переважно бактеріостатичну дію, але при високих концентраціях може проявляти бактерицидний ефект.

Фармакокінетика

Після перорального прийому лінкоміцин всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить приблизно 20–30 %.

Препарат добре розподіляється в тканинах організму, включаючи кісткову тканину. Метаболізм відбувається переважно в печінці. Виведення здійснюється через нирки та частково через кишечник.

Показання до застосування

інфекції дихальних шляхів;
інфекції шкіри та м’яких тканин;
інфекції кісток і суглобів;
стоматологічні інфекції;
інфекції, спричинені анаеробними бактеріями.

Форми випуску та дозування

капсули 250 мг;
розчин для ін’єкцій 300 мг/мл;
розчин для ін’єкцій 600 мг/мл.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Можливі алергічні реакції, шкірний висип, підвищення активності печінкових ферментів.

Протипоказання: підвищена чутливість до лінкоміцину або інших лінкозамідів, тяжкі захворювання печінки та нирок, обережність при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Подібні діючі речовини

Кліндаміцин;
Лінкозамідні антибіотики;
Еритроміцин;
Кларитроміцин.

Фармакологічна група

Лінкоміцин належить до групи антибіотиків лінкозамідів. Ці препарати пригнічують синтез білка в бактеріальних клітинах, зв’язуючись із рибосомами мікроорганізмів.

Антибіотики цієї групи мають активність переважно проти грампозитивних бактерій і анаеробних мікроорганізмів. Вони використовуються для лікування інфекцій кісток, суглобів, шкіри та м’яких тканин.