Лідокаїн (Lidocaine)

Україна — Лідокаїн; Німеччина — Lidocain; Італія — Lidocaina; Міжнародна назва: Lidocaine. Синоніми: лідокаїну гідрохлорид.

Лідокаїн — це лікарський засіб, що має місцевоанестезувальну та антиаритмічну дію. Він широко застосовується в медичній практиці для проведення місцевої анестезії та лікування деяких порушень серцевого ритму.

Препарат використовується в хірургії, стоматології, дерматології та кардіології. Лідокаїн блокує проведення нервових імпульсів і знижує чутливість тканин до болю. За фармакологічною класифікацією належить до місцевих анестетиків амідного типу та антиаритмічних засобів класу IB.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: 2-(діетиламіно)-N-(2,6-диметилфеніл)ацетамід.

Хімічна група: амідні місцеві анестетики; похідні аніліну.

Історія застосування: препарат був синтезований у середині XX століття і став одним із перших амідних місцевих анестетиків. Lidocaine швидко набув широкого поширення завдяки високій ефективності, швидкому початку дії та відносній безпеці порівняно з раніше застосовуваними анестетиками.

Фармакодинаміка

Лідокаїн блокує потенціалзалежні натрієві канали в мембранах нервових клітин. Це запобігає генерації та проведенню нервових імпульсів по нервових волокнах.

У результаті тимчасово втрачається чутливість у ділянці введення препарату. У кардіології лідокаїн стабілізує мембрани кардіоміоцитів і зменшує автоматизм ектопічних вогнищ збудження, що сприяє нормалізації серцевого ритму.

Фармакокінетика

При місцевому застосуванні швидкість всмоктування лідокаїну залежить від дози, способу введення та кровопостачання тканин. При ін’єкційному введенні дія розвивається швидко.

Препарат метаболізується переважно в печінці з утворенням активних і неактивних метаболітів. Виведення відбувається головним чином через нирки. Період напіввиведення становить приблизно 1,5–2 години.

Показання до застосування

місцева інфільтраційна анестезія;
провідникова анестезія;
епідуральна та спінальна анестезія;
поверхнева анестезія слизових оболонок;
шлуночкові порушення серцевого ритму;
знеболення при медичних процедурах.

Форми випуску та дозування

розчин для ін’єкцій 1%;
розчин для ін’єкцій 2%;
розчин для ін’єкцій 10%;
спрей для місцевого застосування 10%;
гель 2%;
мазь 5%;
пластир з лідокаїном.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: запаморочення, сонливість, оніміння, зниження артеріального тиску, алергічні реакції.

Можливі порушення серцевого ритму, судоми, пригнічення центральної нервової системи при передозуванні.

Протипоказання: підвищена чутливість до лідокаїну або інших амідних анестетиків, тяжка серцева блокада, виражена брадикардія, тяжкі захворювання печінки.

Подібні діючі речовини

Бупівакаїн;
Мепівакаїн;
Артикаїн;
Ропівакаїн;
Прокаїн.

Фармакологічна група

Лідокаїн належить до групи місцевих анестетиків амідного типу. Ці препарати блокують натрієві канали нервових клітин і тимчасово пригнічують проведення больових імпульсів.

Крім того, лідокаїн входить до групи антиаритмічних засобів класу IB. У кардіології він застосовується для лікування шлуночкових аритмій завдяки здатності стабілізувати мембрани кардіоміоцитів і знижувати патологічну електричну активність серця.