Левотироксин (Levothyroxine)

Україна — Левотироксин; Німеччина — Levothyroxin; Італія — Levotiroxina; Міжнародна назва: Levothyroxine. Синоніми: L-тироксин.

Левотироксин — це синтетичний аналог гормону щитоподібної залози тироксину (T4), що застосовується для лікування захворювань, пов’язаних із недостатньою функцією щитоподібної залози. Препарат компенсує дефіцит гормонів щитоподібної залози та нормалізує обмінні процеси в організмі.

У клінічній практиці левотироксин використовується для лікування гіпотиреозу різного походження, а також для профілактики рецидиву зоба і в складі терапії деяких захворювань щитоподібної залози. За фармакологічною класифікацією належить до гормональних препаратів щитоподібної залози.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: L-3,3',5,5'-тетрайодтиронін натрію.

Хімічна група: йодовмісні гормони щитоподібної залози; похідні тирозину.

Історія застосування: гормони щитоподібної залози були виділені та вивчені на початку XX століття. Синтетичний аналог гормону — Levothyroxine — був розроблений для лікування гіпотиреозу і поступово став основним препаратом замісної терапії захворювань щитоподібної залози. Завдяки стабільній дії та можливості точного підбору дози препарат широко застосовується в ендокринології.

Фармакодинаміка

Левотироксин після проникнення в тканини частково перетворюється на трийодтиронін (T3), який є біологічно більш активною формою гормону щитоподібної залози. Активні гормони зв’язуються з ядерними рецепторами клітин і регулюють експресію генів.

У результаті посилюються процеси клітинного метаболізму, збільшується споживання кисню тканинами, активується синтез білків, вуглеводний і ліпідний обмін. Препарат також впливає на ріст, розвиток тканин і функціонування серцево-судинної та нервової систем.

Фармакокінетика

Після перорального прийому левотироксин всмоктується переважно в тонкому кишечнику. Біодоступність може становити приблизно 60–80 % і залежить від прийому їжі та стану шлунково-кишкового тракту.

Препарат активно зв’язується з білками плазми крові. У тканинах відбувається поступове перетворення тироксину на трийодтиронін. Метаболізм здійснюється переважно в печінці, нирках та інших тканинах. Період напіввиведення тривалий і може становити близько 6–7 днів у здорових людей.

Показання до застосування

гіпотиреоз;
вроджений гіпотиреоз;
аутоімунний тиреоїдит;
профілактика рецидиву зоба;
стан після видалення щитоподібної залози;
супресивна терапія при раку щитоподібної залози;
діагностичні тести функції щитоподібної залози.

Форми випуску та дозування

таблетки 25 мкг;
таблетки 50 мкг;
таблетки 75 мкг;
таблетки 88 мкг;
таблетки 100 мкг;
таблетки 112 мкг;
таблетки 125 мкг;
таблетки 150 мкг;
таблетки 175 мкг;
таблетки 200 мкг.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: тахікардія, серцебиття, підвищене потовиділення, нервозність, безсоння, втрата маси тіла.

Можливі тремор, головний біль, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму.

Протипоказання: нелікований тиреотоксикоз, гострий інфаркт міокарда, міокардит, надниркова недостатність без відповідної терапії, підвищена чутливість до препарату.

Подібні діючі речовини

Ліотиронін;
Тироксин;
Трийодтиронін;
Комбіновані препарати T4/T3.

Фармакологічна група

Левотироксин належить до групи гормональних препаратів щитоподібної залози. Ці лікарські засоби застосовуються для замісної терапії при недостатності ендогенних тиреоїдних гормонів.

Препарат є синтетичним аналогом тироксину (T4) і відтворює фізіологічну дію гормонів щитоподібної залози. Він широко використовується в ендокринології для тривалої замісної терапії та підтримання нормального гормонального балансу.