Левосульпірид (Levosulpiride)

Україна — Левосульпірид; Німеччина — Levosulpirid; Італія — Levosulpiride; Міжнародна назва: Levosulpiride.

Левосульпірид — це лікарський засіб із групи бензамідів, що має антипсихотичну та прокінетичну дію. Препарат застосовується в гастроентерології та психіатрії для лікування функціональних розладів шлунково-кишкового тракту та деяких психічних станів.

У клінічній практиці левосульпірид використовується для покращення моторики шлунка та кишечника, зменшення симптомів диспепсії, а також при тривожно-депресивних станах. За фармакологічною класифікацією належить до антипсихотичних засобів (бензамідів) і прокінетиків.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: (S)-N-[(1-етилпіролідин-2-іл)метил]-2-метокси-5-сульфамілбензамід.

Хімічна група: похідні бензаміду; антагоністи дофамінових рецепторів.

Історія застосування: препарат був розроблений як активний лівообертальний ізомер сульпіриду. Levosulpiride був впроваджений у клінічну практику завдяки поєднанню прокінетичної та центральної дії. Він набув поширення в гастроентерології для лікування функціональних розладів шлунково-кишкового тракту та диспепсії.

Фармакодинаміка

Левосульпірид є селективним антагоністом дофамінових D₂-рецепторів. Блокада цих рецепторів у центральній нервовій системі забезпечує помірну антипсихотичну та анксіолітичну дію.

У шлунково-кишковому тракті препарат блокує периферичні дофамінові рецептори, що посилює вивільнення ацетилхоліну та стимулює моторну активність шлунка і кишечника. У результаті прискорюється випорожнення шлунка, покращується перистальтика та зменшуються симптоми диспепсії.

Фармакокінетика

Після перорального прийому левосульпірид добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1–3 години після прийому.

Препарат розподіляється в тканинах організму, включаючи центральну нервову систему. Метаболізм у печінці обмежений. Виведення здійснюється переважно через нирки в незміненому вигляді. Період напіввиведення становить близько 6–8 годин.

Показання до застосування

функціональна диспепсія;
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
уповільнене випорожнення шлунка;
синдром подразненого кишечника;
нудота і блювання;
тривожно-депресивні стани.

Форми випуску та дозування

таблетки 25 мг;
таблетки 50 мг;
капсули 25 мг;
розчин для прийому всередину;
розчин для ін’єкцій 25 мг/мл.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, диспепсія.

Можливі підвищення рівня пролактину, галакторея, порушення менструального циклу, екстрапірамідні реакції.

Протипоказання: підвищена чутливість до препарату, феохромоцитома, епілепсія, пролактинзалежні пухлини, тяжка ниркова недостатність.

Подібні діючі речовини

Сульпірид;
Амісульприд;
Домперидон;
Метоклопрамід;
Ітоприд.

Фармакологічна група

Левосульпірид належить до групи антипсихотичних засобів — похідних бензаміду. Ці препарати впливають на дофамінові рецептори та використовуються для лікування психічних розладів.

У гастроентерології препарат також належить до прокінетичних засобів. Він стимулює моторну функцію шлунково-кишкового тракту та застосовується при функціональних розладах травної системи.