Левомепромазин (Levomepromazine)

Україна — Левомепромазин; Німеччина — Levomepromazin; Італія — Levomepromazina; Міжнародна назва: Levomepromazine. Синоніми: метотримепразин.

Левомепромазин — це антипсихотичний лікарський засіб із групи фенотіазинів, що має виражену седативну, антипсихотичну та протиблювотну дію. Препарат застосовується в психіатрії та паліативній медицині для лікування різних психічних і неврологічних станів.

У клінічній практиці левомепромазин використовується для лікування психотичних розладів, тривожно-збуджених станів, а також для купірування сильного болю, нудоти та блювання в паліативній терапії. За фармакологічною класифікацією належить до типових антипсихотичних засобів (нейролептиків) із групи фенотіазинів.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: 2-метокси-10-(3-диметиламінопропіл)фенотіазин.

Хімічна група: похідні фенотіазину; типові антипсихотичні засоби.

Історія застосування: препарат був розроблений у середині XX століття як представник фенотіазинових нейролептиків. Levomepromazine швидко набув поширення завдяки вираженій седативній та антипсихотичній дії. Надалі його застосування розширилося і на паліативну медицину, де препарат використовується для контролю болю, тривоги та нудоти у пацієнтів із тяжкими захворюваннями.

Фармакодинаміка

Левомепромазин діє переважно шляхом блокади дофамінових D₂-рецепторів у центральній нервовій системі. Це призводить до зниження активності дофамінергічних нейронів, що лежить в основі його антипсихотичного ефекту.

Крім того, препарат блокує α-адренорецептори, H₁-гістамінові та холінергічні рецептори. Завдяки цьому він чинить виражену седативну, анксіолітичну, протиблювотну та аналгетичну дію. Комплексний вплив на різні рецепторні системи визначає широкий спектр фармакологічних ефектів препарату.

Фармакокінетика

Після перорального прийому левомепромазин добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Однак біодоступність може знижуватися внаслідок вираженого ефекту першого проходження через печінку.

Препарат широко розподіляється в тканинах організму, включаючи центральну нервову систему. Метаболізм відбувається переважно в печінці з утворенням кількох метаболітів. Виведення здійснюється головним чином через нирки та частково через кишечник.

Показання до застосування

психотичні розлади;
шизофренія;
сильне психомоторне збудження;
тривожні та збуджені стани;
нудота і блювання різного походження;
больовий синдром у паліативній медицині;
порушення сну при психічних розладах.

Форми випуску та дозування

таблетки 25 мг;
таблетки 50 мг;
таблетки 100 мг;
розчин для ін’єкцій 25 мг/мл;
краплі для перорального застосування.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, сухість у роті, зниження артеріального тиску, тахікардія.

Можливі екстрапірамідні порушення, збільшення маси тіла, запор, фоточутливість, гормональні порушення.

Протипоказання: підвищена чутливість до фенотіазинів, тяжка депресія центральної нервової системи, виражена гіпотензія, тяжкі захворювання печінки, коматозні стани.

Подібні діючі речовини

Хлорпромазин;
Тіоридазин;
Промазин;
Флуфеназин;
Трифлуоперазин;
Галоперидол.

Фармакологічна група

Левомепромазин належить до групи типових антипсихотичних засобів, також відомих як нейролептики. Ці препарати застосовуються для лікування психотичних розладів і впливають на дофамінергічні системи центральної нервової системи.

У межах групи препарат належить до фенотіазинових антипсихотиків. Окрім антипсихотичної дії, представники цієї групи мають седативні, протиблювотні та анксіолітичні властивості, що дозволяє використовувати їх у різних галузях клінічної медицини.