Леводропропізин (Levodropropizine)

Україна — Леводропропізин; Німеччина — Levodropropizin; Італія — Levodropropizina; Міжнародна назва: Levodropropizine.

Леводропропізин — це протикашльовий лікарський засіб периферичної дії, що застосовується для симптоматичного лікування сухого непродуктивного кашлю. Препарат діє переважно на периферичні механізми кашльового рефлексу, зменшуючи подразнення кашльових рецепторів дихальних шляхів.

У клінічній практиці леводропропізин використовується при кашлі різного походження, включаючи інфекції дихальних шляхів, запальні захворювання бронхів та інші стани, що супроводжуються непродуктивним кашлем. За фармакологічною класифікацією належить до протикашльових засобів периферичної дії.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: (S)-3-(4-фенілпіперазин-1-іл)-1,2-пропандіол.

Хімічна група: похідні піперазину; протикашльові засоби периферичної дії.

Історія застосування: препарат був розроблений у другій половині XX століття як засіб для пригнічення кашлю без вираженого впливу на центральну нервову систему. Levodropropizine став альтернативою центральним протикашльовим препаратам завдяки переважно периферичному механізму дії та більш сприятливому профілю безпеки.

Фармакодинаміка

Леводропропізин діє переважно на периферичні механізми кашльового рефлексу. Він знижує чутливість кашльових рецепторів у дихальних шляхах і зменшує передачу нервових імпульсів по аферентних нервових волокнах.

Препарат також може зменшувати вивільнення нейропептидів, що беруть участь у запальних реакціях дихальних шляхів. У результаті знижується інтенсивність і частота кашлю без вираженого пригнічення кашльового центру в головному мозку.

Фармакокінетика

Після перорального прийому леводропропізин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1–2 години.

Препарат розподіляється в тканинах організму та частково метаболізується в печінці. Виведення здійснюється переважно нирками у вигляді метаболітів і частково в незміненому вигляді. Період напіввиведення становить близько 1–2 годин.

Показання до застосування

сухий непродуктивний кашель;
кашель при інфекціях верхніх дихальних шляхів;
кашель при бронхіті;
симптоматичне лікування кашлю різного походження;
кашель при запальних захворюваннях дихальних шляхів.

Форми випуску та дозування

таблетки 60 мг;
сироп для перорального застосування 30 мг/5 мл;
краплі для перорального застосування 60 мг/мл;
оральний розчин у флаконах.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, нудота, диспепсія, головний біль.

Можливі алергічні реакції, шкірний висип, слабкість.

Протипоказання: підвищена чутливість до леводропропізину, продуктивний кашель із рясним мокротинням, тяжкі захворювання печінки або нирок, обережність під час вагітності та в період грудного вигодовування.

Подібні діючі речовини

Бутамірат;
Кодеїн;
Декстрометорфан;
Пентоксиверин;
Преноксдіазин.

Фармакологічна група

Леводропропізин належить до групи протикашльових засобів, що застосовуються для симптоматичного лікування сухого кашлю. Ці препарати зменшують вираженість кашльового рефлексу та полегшують стан пацієнта.

У межах групи леводропропізин належить до підгрупи протикашльових засобів периферичної дії. На відміну від центральних протикашльових препаратів, він впливає переважно на рецептори дихальних шляхів і периферичні механізми кашльового рефлексу.