Леветирацетам (Levetiracetam)

Україна — Леветирацетам; Німеччина — Levetiracetam; Італія — Levetiracetam; Міжнародна назва: Levetiracetam.

Леветирацетам — це протиепілептичний лікарський засіб, що застосовується для лікування різних типів епілептичних нападів. Препарат чинить протисудомну дію, впливаючи на процеси передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі.

У клінічній практиці леветирацетам використовується як для монотерапії, так і в складі комбінованого лікування епілепсії у дорослих, підлітків і дітей. Він відзначається відносно сприятливим профілем лікарських взаємодій і доброю переносимістю. За фармакологічною класифікацією належить до протиепілептичних засобів нового покоління.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: (S)-α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетамід.

Хімічна група: похідні піролідону; протиепілептичні сполуки.

Історія застосування: препарат був розроблений у 1990-х роках у межах досліджень нових протиепілептичних засобів із покращеною переносимістю та меншою кількістю лікарських взаємодій. Levetiracetam став одним із широко застосовуваних препаратів для лікування епілепсії завдяки своєму унікальному механізму дії та високій ефективності при різних типах нападів.

Фармакодинаміка

Леветирацетам зв’язується з білком синаптичних везикул SV2A, який бере участь у регуляції вивільнення нейромедіаторів у центральній нервовій системі. Ця взаємодія відіграє ключову роль у його протисудомному ефекті.

Препарат знижує патологічну нейрональну активність і перешкоджає синхронному збудженню нейронів, характерному для епілептичних нападів. Леветирацетам також може частково модулювати кальцієві канали та гальмувати надмірну нейрональну передачу.

Фармакокінетика

Після перорального прийому леветирацетам швидко і практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 100 %, а максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1–2 години.

Препарат характеризується низьким зв’язуванням із білками плазми. Метаболізм у печінці мінімальний, основне виведення відбувається через нирки у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить приблизно 6–8 годин і може збільшуватися у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Показання до застосування

парціальні (фокальні) епілептичні напади;
генералізовані тоніко-клонічні напади;
міоклонічні напади;
епілепсія у дорослих і дітей;
комбінована терапія епілепсії;
монотерапія деяких форм епілепсії.

Форми випуску та дозування

таблетки 250 мг;
таблетки 500 мг;
таблетки 750 мг;
таблетки 1000 мг;
оральний розчин 100 мг/мл;
концентрат для приготування розчину для внутрішньовенного введення 100 мг/мл.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, слабкість, головний біль, дратівливість, зниження концентрації уваги.

Можливі порушення настрою, тривожність, депресія, диспепсія, шкірні реакції.

Протипоказання: підвищена чутливість до леветирацетаму, обережність при тяжкій нирковій недостатності та психічних розладах.

Подібні діючі речовини

Ламотриджин;
Топірамат;
Карбамазепін;
Вальпроєва кислота;
Габапентин;
Прегабалін.

Фармакологічна група

Леветирацетам належить до групи протиепілептичних препаратів, що застосовуються для лікування епілепсії та інших судомних станів. Ці препарати зменшують патологічну нейрональну активність у головному мозку.

У межах групи леветирацетам належить до сучасних протисудомних засобів з унікальним механізмом дії, пов’язаним із впливом на білок синаптичних везикул SV2A. Завдяки цьому він відрізняється від багатьох інших протиепілептичних препаратів і має відносно низький потенціал лікарських взаємодій.