Карбонат лантану (III) (Lanthanum carbonate)

Україна — Карбонат лантану; Німеччина — Lanthancarbonat; Італія — Carbonato di lantanio; Міжнародна назва: Lanthanum carbonate.

Карбонат лантану (III) — це неорганічна сполука рідкісноземельного елемента лантану, що застосовується в медицині як засіб для зв’язування фосфатів у шлунково-кишковому тракті. Препарат використовується у пацієнтів із хронічною хворобою нирок для контролю підвищеного рівня фосфатів у крові.

Основне терапевтичне завдання речовини полягає у запобіганні всмоктуванню фосфатів із їжі в кишечнику. Завдяки цьому знижується рівень фосфору в крові та зменшується ризик розвитку ускладнень хронічної ниркової недостатності, включаючи порушення мінерального обміну та ураження кісткової тканини. За фармакологічною класифікацією карбонат лантану належить до фосфатзв’язувальних препаратів.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: карбонат лантану (III); хімічна формула — La₂(CO₃)₃.

Хімічна група: неорганічні сполуки рідкісноземельних металів; фосфатзв’язувальні сполуки.

Історія застосування: препарат був розроблений наприкінці XX століття як альтернатива традиційним фосфатзв’язувальним засобам, що містять алюміній або кальцій. Lanthanum carbonate був впроваджений у клінічну практику для лікування гіперфосфатемії у пацієнтів із хронічною хворобою нирок, особливо у хворих, які перебувають на діалізі. Його застосування дозволило знизити ризик ускладнень, пов’язаних із накопиченням фосфатів в організмі.

Фармакодинаміка

Карбонат лантану (III) діє у просвіті шлунково-кишкового тракту і не чинить системного фармакологічного впливу через рецептори. Після прийому всередину сполука вивільняє іони лантану, які зв’язуються з фосфатами їжі.

У кислому середовищі шлунка та верхніх відділів кишечника лантан утворює нерозчинні комплекси з фосфатами. Ці сполуки не всмоктуються в кишечнику і виводяться з організму з калом. У результаті зменшується надходження фосфатів у системний кровотік і знижується рівень фосфору в плазмі крові.

Фармакокінетика

Після перорального прийому препарат діє локально у шлунково-кишковому тракті. Системна абсорбція іонів лантану є вкрай низькою.

Невелика кількість речовини, яка може абсорбуватися, зв’язується з білками плазми та виводиться переважно через жовч і кишечник. Основна частина препарату не всмоктується і виводиться з організму в незміненому вигляді з каловими масами.

Показання до застосування

гіперфосфатемія при хронічній хворобі нирок;
контроль рівня фосфатів у пацієнтів на гемодіалізі;
контроль рівня фосфатів у пацієнтів на перитонеальному діалізі;
порушення мінерального обміну при нирковій недостатності;
профілактика ускладнень, пов’язаних із підвищеним рівнем фосфору в крові.

Форми випуску та дозування

жувальні таблетки 500 мг;
жувальні таблетки 750 мг;
жувальні таблетки 1000 мг;
порошок для приготування пероральної суспензії 1000 мг.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, диспепсія, метеоризм.

Рідкісні реакції: кишкова непрохідність, гіпофосфатемія, алергічні реакції.

Протипоказання: гіпофосфатемія, кишкова непрохідність, підвищена чутливість до препарату, обережність при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Подібні діючі речовини

Севеламер;
Кальцію карбонат;
Кальцію ацетат;
Гідроксид алюмінію;
Оксигідроксид заліза (сукроферик оксигідроксид).

Фармакологічна група

Карбонат лантану (III) належить до групи фосфатзв’язувальних препаратів, що застосовуються для контролю гіперфосфатемії у пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Ці засоби зменшують всмоктування фосфатів із їжі шляхом утворення нерозчинних сполук у шлунково-кишковому тракті.

Фосфатзв’язувальні препарати є важливою частиною терапії порушень мінерального обміну при хронічній нирковій недостатності. Вони допомагають запобігти розвитку вторинного гіперпаратиреозу, кальцифікації судин і ураження кісткової тканини, пов’язаних із підвищеним рівнем фосфатів у крові.