Інсулін (людський) (Insulin human)

Україна — Інсулін людський
Німеччина — Humaninsulin
Італія — Insulina umana
Міжнародна назва: Insulin human
Синоніми — рекомбінантний людський інсулін, regular insulin, NPH insulin

Інсулін (людський) — це гормональна лікарська речовина, ідентична ендогенному інсуліну людини та застосовувана для контролю рівня глюкози в крові. Сучасні препарати отримують із використанням біотехнологічних методів рекомбінантної ДНК, що забезпечує високий ступінь чистоти та безпеку застосування.

Інсулін використовується для лікування цукрового діабету та інших станів, що супроводжуються підвищеним рівнем глюкози в крові. Препарат належить до фармакологічної групи гіпоглікемічних засобів і входить до підгрупи інсулінів та їх аналогів для парентерального введення.

Що це за діюча речовина

Інсулін (людський) являє собою пептидний гормон, що складається з двох поліпептидних ланцюгів — A і B, з’єднаних дисульфідними зв’язками. Хімічна назва речовини — insulin human, поліпептидний гормон підшлункової залози, що регулює вуглеводний обмін.

За хімічною природою препарат належить до білково-пептидних гормонів. Він ідентичний природному інсуліну, синтезованому β-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози.

Insulin human став широко застосовуватися в медичній практиці після впровадження технологій генної інженерії у 1980-х роках. Біосинтетичні форми замінили тваринні інсуліни та стали стандартом терапії цукрового діабету завдяки кращій переносимості та стабільному фармакологічному профілю.

Фармакодинаміка

Інсулін взаємодіє зі специфічними інсуліновими рецепторами клітинної мембрани. Це призводить до активації внутрішньоклітинних сигнальних шляхів і посилення транспорту глюкози всередину клітин, особливо в м’язовій і жировій тканинах.

Препарат знижує рівень глюкози в крові за рахунок стимуляції синтезу глікогену, посилення ліпогенезу і синтезу білків, а також пригнічення процесів глюконеогенезу і глікогенолізу в печінці. Крім того, інсулін впливає на метаболізм жирів і білків, сприяючи анаболічним процесам.

Фармакокінетика

Фармакокінетика залежить від форми препарату. Після підшкірного введення розчинний людський інсулін починає діяти приблизно через 30 хвилин, досягаючи максимального ефекту через 2–4 години.

Суспензії проміжної дії (наприклад, NPH-інсулін) мають більш повільний початок дії та забезпечують більш тривалий гіпоглікемічний ефект. Всмоктування залежить від місця ін’єкції, дози та кровопостачання тканин. Метаболізм відбувається переважно в печінці, нирках і м’язах, а виведення здійснюється у вигляді метаболітів.

Показання до застосування

цукровий діабет 1-го типу
цукровий діабет 2-го типу при недостатній ефективності пероральної терапії
діабетичний кетоацидоз
гіперглікемічна кома
гестаційний діабет
контроль глікемії в періопераційному періоді
гострі гіперглікемічні стани

Форми випуску та дозування

розчин для ін’єкцій 100 МО/мл
суспензія для ін’єкцій 100 МО/мл
двохфазна суспензія для ін’єкцій 100 МО/мл
флакони 10 мл
картриджі 3 мл
попередньо наповнені шприц-ручки 3 мл
короткодіючі форми
інсулін ізофан (NPH)
двохфазні суміші 30/70 та аналогічні комбінації

Побічні ефекти та протипоказання

гіпоглікемія
алергічні реакції
ліподистрофія в місці ін’єкції
місцеві реакції (почервоніння, свербіж)
збільшення маси тіла
набряки на початку терапії
гіперчутливість до компонентів препарату
протипоказаний при гіпоглікемії

Подібні діючі речовини

Інсулін аспарт
Інсулін лізпро
Інсулін глулизин
Інсулін гларгін
Інсулін детемір
Інсулін деглудек

Фармакологічна група

Інсулін (людський) належить до фармакологічної групи гіпоглікемічних засобів. Це основна група препаратів для замісної терапії при дефіциті інсуліну у пацієнтів із цукровим діабетом.

У межах групи виділяють короткодіючі, проміжні та комбіновані форми людського інсуліну. Вони використовуються для базального та прандіального контролю глікемії та є ключовим компонентом лікування цукрового діабету.