Фуросемід (Furosemide)

Україна — Фуросемід
Німеччина — Furosemid
Італія — Furosemide
Міжнародна назва: Furosemide
Синоніми: Frusemide

Фуросемід — потужний діуретичний засіб із групи петльових діуретиків, що застосовується для швидкого виведення надлишкової рідини з організму та зниження підвищеного артеріального тиску. Це один із найбільш відомих і широко використовуваних сечогінних препаратів у клінічній практиці.

Препарат призначають при набряковому синдромі різного походження, серцевій недостатності, захворюваннях нирок і печінки, а також при артеріальній гіпертензії та станах, що потребують швидкого діурезу. Фуросемід належить до салуретиків із вираженою натрійуретичною дією та застосовується як у таблетованих, так і в ін’єкційних формах.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: 4-хлор-N-фурфурил-5-сульфамоїлантранілова кислота. Фуросемід є похідним сульфонамідів і належить до петльових діуретиків. У медичну практику речовину було введено у 1960-х роках, і вона швидко посіла важливе місце в терапії станів, що супроводжуються затримкою рідини. Furosemide став стандартним препаратом для лікування набряків і невідкладних станів, що потребують інтенсивного сечогінного ефекту.

Фармакодинаміка

Фуросемід не діє через класичні рецептори, а інгібує Na+/K+/2Cl−-котранспортер у товстому висхідному сегменті петлі Генле. Це призводить до різкого зниження реабсорбції натрію, хлору та калію, посилення виведення води, а також підвищеного виведення кальцію і магнію. У результаті зменшується об’єм циркулюючої крові, знижується венозний тиск, зменшуються набряки та навантаження на серце. Діуретичний ефект розвивається швидко і виражено, особливо при парентеральному введенні.

Фармакокінетика

При прийомі всередину фуросемід всмоктується швидко, але ступінь абсорбції може значно варіювати. Початок дії після прийому таблеток зазвичай настає протягом 30–60 хвилин, максимальний ефект розвивається через 1–2 години. Біодоступність непостійна, що пов’язано з індивідуальними особливостями всмоктування та супутніми захворюваннями.

При внутрішньовенному введенні ефект розвивається вже через кілька хвилин, що робить препарат особливо важливим при невідкладних станах, наприклад при гострому набряку легень. Фуросемід значною мірою зв’язується з білками плазми, виводиться переважно нирками, частково в незміненому вигляді, а період напіввиведення залежить від функції нирок і печінки. При внутрішньом’язовому введенні дія також розвивається швидко, але ця форма використовується рідше.

Показання до застосування

Набряки при хронічній серцевій недостатності
Гострий набряк легень
Набряковий синдром при захворюваннях нирок, включаючи нефротичний синдром
Набряки при цирозі печінки та асциті
Артеріальна гіпертензія
Форсований діурез при деяких інтоксикаціях
Гіперкальціємія у складі комплексної терапії

Форми випуску та дозування

Таблетки 25 мг
Таблетки 40 мг
Таблетки 500 мг
Розчин для ін’єкцій 20 мг/2 мл
Розчин для інфузій 250 мг/25 мл

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: гіпокаліємія, гіпонатріємія, зневоднення, артеріальна гіпотензія, запаморочення, слабкість, гіперурикемія, підвищення креатиніну, порушення слуху при високих дозах, нудота та алергічні реакції. Протипоказання: анурія за відсутності відповіді на препарат, виражена гіповолемія, тяжка гіпокаліємія або гіпонатріємія, печінкова кома, гіперчутливість до фуросеміду та інших сульфонамідів.

Подібні діючі речовини

Торасемід
Буметанід
Етакринова кислота
Гідрохлоротіазид
Індапамід

Фармакологічна група

Фуросемід належить до групи діуретичних засобів, підгрупи петльових діуретиків. Це препарати з потужною і швидкою сечогінною дією, які впливають на транспорт електролітів у петлі Генле та застосовуються при станах із вираженою затримкою рідини. Порівняно з тіазидними діуретиками фуросемід має сильніший ефект і частіше застосовується у стаціонарній та невідкладній терапії, а також при тяжких формах набрякового синдрому.