Фторид натрію (Sodium fluoride)

Україна — Фторид натрію
Німеччина — Natriumfluorid
Італія — Sodio fluoruro
Міжнародна назва: Sodium fluoride
Синоніми: Natrii fluoridum

:contentReference[oaicite:0]{index=0}

Фторид натрію — неорганічне фторвмісне сполучення, джерело фторид-іонів, що застосовується переважно в стоматології та профілактичній медицині. Його використовують для профілактики карієсу, підвищення стійкості емалі до дії кислот, ремінералізації початкових вогнищ демінералізації, а в окремих лікарських формах — для професійної місцевої фторпрофілактики. :contentReference[oaicite:1]{index=1}

Речовина належить до протикаріозних засобів та препаратів фтору для місцевого та системного застосування. У клінічній практиці зустрічається у вигляді таблеток і льодяників для профілактики дефіциту фтору у дітей, а також у формі зубних паст, гелів і стоматологічних лаків з підвищеним вмістом фториду для місцевого нанесення. :contentReference[oaicite:2]{index=2}

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: фторид натрію; хімічна формула — NaF. Це неорганічна сіль натрію та фтороводневої кислоти, що належить до простих фторидів лужних металів. У медицині та стоматології речовина використовується давно; системна та комунальна фторпрофілактика отримала широке поширення в середині XX століття, а перше регульоване фторування води для профілактики карієсу розпочалося у 1945 році в Гранд-Рапідс. Sodium fluoride у лікарських формах став одним із стандартних джерел фтору для профілактики карієсу. :contentReference[oaicite:3]{index=3}

Фармакодинаміка

Фторид натрію не діє через класичні рецептори. Його фармакологічний ефект пов’язаний з вивільненням фторид-іонів, які вбудовуються у мінералізовані тканини зуба, зменшують розчинність гідроксіапатиту в кислому середовищі, сприяють ремінералізації емалі та уповільнюють розвиток карієсу. При місцевому застосуванні фториди також знижують метаболічну активність карієсогенних мікроорганізмів зубного нальоту. Системне застосування найбільш значуще у період формування зубів, тоді як після прорізування основну роль відіграє місцевий ефект на емаль. :contentReference[oaicite:4]{index=4}

Фармакокінетика

При прийомі всередину фторид добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті; всмоктування може знижуватися при одночасному вживанні молочних продуктів або препаратів кальцію через утворення малорозчинних солей. Після абсорбції фторид розподіляється переважно у кальцифіковані тканини — кістки та зуби; надлишок циркулюючого фториду виводиться головним чином нирками. :contentReference[oaicite:5]{index=5}

При місцевому застосуванні у складі зубних паст, гелів і лаків системна експозиція зазвичай низька, якщо препарат не проковтнутий. Основний ефект реалізується безпосередньо на поверхні емалі та у слині, де підвищується концентрація фториду і створюються умови для ремінералізації. При випадковому або регулярному проковтуванні частини дози можливе системне всмоктування, що особливо важливо враховувати у дітей раннього віку. :contentReference[oaicite:6]{index=6}

Показання до застосування

Профілактика карієсу у дітей при недостатньому надходженні фтору
Підвищення стійкості зубної емалі до кислотної демінералізації
Ремінералізація початкових каріозних уражень
Професійна місцева фторпрофілактика у пацієнтів з високим ризиком карієсу
Підтримуюча профілактика у пацієнтів з ортодонтичними конструкціями та іншими факторами ризику ураження емалі

:contentReference[oaicite:7]{index=7}

Форми випуску та дозування

Таблетки 0,25 мг фторид-іона
Таблетки 0,50 мг фторид-іона
Таблетки 1 мг фторид-іона
Льодяники/таблетки для розсмоктування 0,5 мг
Таблетки з комбінацією вітаміну D і фториду: 500 МЕ/0,25 мг
Зубна паста 5 мг/г фториду (5000 ppm)
Стоматологічний гель 12,5 мг/г фториду (1,25%; 12 500 ppm)

:contentReference[oaicite:8]{index=8}

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки порожнини рота та шлунка, нудота, біль у животі, блювання, реакції гіперчутливості; при хронічному надлишковому надходженні — ризик зубного флюорозу, а при значному тривалому перевищенні доз — ураження кісткової тканини. Протипоказання: гіперчутливість, надлишок фтору у питній воді або з інших джерел, відсутність показань до системної фторпрофілактики, стани, при яких підвищений ризик передозування фторидів. :contentReference[oaicite:9]{index=9}

Подібні діючі речовини

Амінофторид (Olaflur)
Монофторфосфат натрію (Sodium monofluorophosphate)
Фторид олова (Stannous fluoride)
Діамінфторид срібла (Silver diamine fluoride)

:contentReference[oaicite:10]{index=10}

Фармакологічна група

Фторид натрію належить до протикаріозних засобів і препаратів фтору. У розширеній класифікації його розглядають як мінералізуючий засіб для профілактики та контролю карієсу, що застосовується місцево або системно залежно від віку пацієнта, рівня фтору в навколишньому середовищі та лікарської форми. Для місцевого застосування препарат входить до групи стоматологічних профілактичних засобів, а для внутрішнього застосування — до групи засобів фторпрофілактики у дітей при підтверджено низькому надходженні фтору. :contentReference[oaicite:11]{index=11}