Флуклоксацилін (Flucloxacillin)

Україна — Флуклоксацилін
Німеччина — Flucloxacillin
Італія — Flucloxacillina
Міжнародна назва: Flucloxacillin

Флуклоксацилін — це бета-лактамний антибіотик із групи пеніцилінів, стійкий до дії стафілококових бета-лактамаз. Застосовується переважно при інфекціях, спричинених чутливими грампозитивними мікроорганізмами, особливо стафілококами та стрептококами. :contentReference[oaicite:0]{index=0}

Препарат використовують при інфекціях шкіри та м’яких тканин, дихальних шляхів, кісток, суглобів, а також при деяких системних бактеріальних інфекціях. За фармакологічною класифікацією флуклоксацилін належить до антибактеріальних засобів для системного застосування, підгрупи ізоксазолілпеніцилінів або пеніциліназостійких пеніцилінів. :contentReference[oaicite:1]{index=1}

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: напівсинтетичний ізоксазолілпеніцилін, зазвичай застосовується у вигляді натрієвої солі. Хімічна група: бета-лактамні антибіотики, пеніциліназостійкі пеніциліни. Історія застосування Flucloxacillin пов’язана з розробкою кислотостійких антистафілококових пеніцилінів для лікування інфекцій, спричинених стафілококами, що продукують бета-лактамазу. :contentReference[oaicite:2]{index=2}

Фармакодинаміка

Флуклоксацилін має бактерицидну дію, зв’язуючись з пеніцилін-зв’язуючими білками бактерій та пригнічуючи синтез пептидоглікану клітинної стінки. Це призводить до порушення цілісності бактеріальної стінки та загибелі мікроорганізму. :contentReference[oaicite:3]{index=3}

Препарат активний переважно щодо чутливих стафілококів і стрептококів. Його важлива особливість — стійкість до стафілококових бета-лактамаз, що відрізняє його від природних пеніцилінів. На рецептори людини препарат не впливає; його мішенню є бактеріальні ферментні білки клітинної стінки. :contentReference[oaicite:4]{index=4}

Фармакокінетика

Після прийому всередину флуклоксацилін всмоктується в шлунково-кишковому тракті; всмоктування зменшується при прийомі їжі, тому препарат зазвичай рекомендують приймати натщесерце. Максимальна концентрація в плазмі досягається порівняно швидко. :contentReference[oaicite:5]{index=5}

При парентеральному введенні терапевтичні концентрації досягаються швидше. Препарат розподіляється в тканинах і біологічних рідинах, частково метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками; частково виділяється з жовчю. Для пероральних форм застосовують капсули та суспензії, для парентеральних — порошок для приготування розчину для ін’єкцій або інфузій. :contentReference[oaicite:6]{index=6}

Показання до застосування

інфекції шкіри та м’яких тканин;
інфіковані рани та опіки;
фурункульоз, абсцеси, целюліт, імпетіго;
тонзиліт, фарингіт, синусит, отит;
інфекції дихальних шляхів;
остеомієліт;
інфекції суглобів;
ендокардит;
септицемія;
інфекції, спричинені чутливими до флуклоксациліну мікроорганізмами.

:contentReference[oaicite:7]{index=7}

Форми випуску та дозування

капсули 250 мг;
капсули 500 мг;
порошок або гранули для приготування оральної суспензії 125 мг/5 мл;
порошок або гранули для приготування оральної суспензії 250 мг/5 мл;
порошок для розчину для ін’єкцій 250 мг;
порошок для розчину для ін’єкцій 500 мг;
порошок для розчину для ін’єкцій 1 г;
порошок для розчину для ін’єкцій 2 г;
звичайна пероральна доза для дорослих: 250–500 мг кожні 6 годин;
звичайна внутрішньовенна доза для дорослих: 1–2 г кожні 6 годин;
при тяжких інфекціях дози можуть бути збільшені за призначенням лікаря.

:contentReference[oaicite:8]{index=8}

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: нудота, діарея, біль у животі, висипка на шкірі, свербіж, кропив’янка, кандидоз; рідше — холестатичне ураження печінки, псевдомембранозний коліт, тяжкі реакції гіперчутливості. :contentReference[oaicite:9]{index=9}

Протипоказання: підвищена чутливість до пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, жовтяниця або порушення функції печінки, пов’язані з попереднім прийомом флуклоксациліну; з обережністю — при тяжкій нирковій недостатності та алергічних захворюваннях. :contentReference[oaicite:10]{index=10}

Подібні діючі речовини

Оксацилін
Диклоксацилін
Клоксацилін
Нафцилін
Феноксиметилпеніцилін

Фармакологічна група

Флуклоксацилін належить до антибактеріальних засобів системної дії, підгрупи пеніциліназостійких пеніцилінів. Це напівсинтетичні бета-лактамні антибіотики, розроблені спеціально для лікування інфекцій, спричинених чутливими стафілококами. :contentReference[oaicite:11]{index=11}

У межах групи препарат займає важливе місце як антистафілококовий пеніцилін для перорального та парентерального застосування. Він використовується передусім тоді, коли потрібно направлене лікування чутливих грампозитивних збудників із збереженням стійкості до стафілококових бета-лактамаз. :contentReference[oaicite:12]{index=12}