Фенпрокумон (Phenprocoumon)

Україна — Фенпрокумон
Німеччина — Phenprocoumon
Італія — Fenprocumone
Міжнародна назва: Phenprocoumon

Фенпрокумон — це антикоагулянт непрямої дії, що застосовується для профілактики та лікування тромбоемболічних ускладнень. Він знижує згортання крові, запобігаючи утворенню тромбів.

Препарат широко використовується при тривалій антикоагулянтній терапії у пацієнтів із ризиком тромбозів. Належить до групи антагоністів вітаміну K.

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: 4-гідрокси-3-(1-фенілпропіл)кумарин. Хімічна група: похідні кумарину, антагоністи вітаміну K. Історія застосування Phenprocoumon пов’язана з розвитком пероральних антикоагулянтів для профілактики тромбозів та емболій.

Фармакодинаміка

Фенпрокумон інгібує вітамін K-залежний синтез факторів згортання крові (II, VII, IX, X) у печінці.

Це призводить до зниження коагуляційної активності крові та запобігає утворенню тромбів. Ефект розвивається поступово, оскільки залежить від розпаду вже синтезованих факторів.

Фармакокінетика

Після перорального прийому препарат добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту.

Має тривалий період напіввиведення (до кількох днів), що забезпечує пролонгований ефект. Метаболізується у печінці, виводиться з сечею та жовчю.

Показання до застосування

профілактика тромбозу глибоких вен;
лікування та профілактика тромбоемболії;
фібриляція передсердь;
профілактика інсульту;
після протезування серцевих клапанів.

Форми випуску та дозування

таблетки 3 мг;
таблетки 6 мг;
дозування підбирається індивідуально під контролем МНО;
приймається 1 раз на добу.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: кровотечі, гематоми, нудота, шкірні реакції, випадіння волосся.

Протипоказання: схильність до кровотеч; тяжкі захворювання печінки; вагітність; виразкова хвороба; неконтрольована гіпертензія.

Подібні діючі речовини

Варфарин
Аценокумарол
Дабігатран
Ривароксабан
Апіксабан

Фармакологічна група

Фенпрокумон належить до антикоагулянтів непрямої дії, підгрупи антагоністів вітаміну K. Ці препарати знижують синтез факторів згортання крові.

Вони застосовуються для тривалої профілактики тромбоутворення і широко використовуються в кардіології та ангіології для запобігання серйозним судинним ускладненням.