Езомепразол (Esomeprazole)

Україна — Езомепразол
Німеччина — Esomeprazol
Італія — Esomeprazolo
Міжнародна назва: Esomeprazole

Езомепразол — противиразковий засіб із групи інгібіторів протонної помпи, що застосовується для зниження секреції соляної кислоти в шлунку. Він є S-ізомером омепразолу та використовується при кислотозалежних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. :contentReference[oaicite:0]{index=0}

Препарат призначають при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, у схемах ерадикації Helicobacter pylori, а також для профілактики й лікування уражень, пов’язаних із прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Езомепразол належить до фармакологічної групи засобів для лікування кислотозалежних станів, підгрупи інгібіторів протонної помпи. :contentReference[oaicite:1]{index=1}

Що це за діюча речовина

Хімічна назва: біс(5-метокси-2-[(S)-[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)метил]сульфініл]-1H-бензімідазол) у лікарських формах, що містять езомепразол магнію або натрію. За хімічною природою це заміщене похідне бензімідазолу. Esomeprazole був впроваджений у клінічну практику як оптично активний S-ізомер омепразолу для більш передбачуваного контролю шлункової кислотності. :contentReference[oaicite:2]{index=2}

Фармакодинаміка

Езомепразол є слабкою основою і активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин шлунка. В активній формі він інгібує фермент H⁺/K⁺-АТФазу, тобто протонну помпу, за рахунок чого пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію соляної кислоти. На рецептори в класичному розумінні препарат не діє; його ефект пов’язаний із блокадою фінального етапу кислотоутворення. :contentReference[oaicite:3]{index=3}

Фармакокінетика

Після прийому всередину езомепразол всмоктується в тонкому кишечнику після проходження гастрорезистентної оболонки. Він метаболізується переважно в печінці за участю CYP2C19 і CYP3A4. Основні метаболіти не мають антисекреторної активності. Близько 80% пероральної дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів, решта — з калом. :contentReference[oaicite:4]{index=4}

Для пероральних форм характерні гастрорезистентні таблетки, капсули та гранули для приготування суспензії або пероральної суспензії. Існують також парентеральні форми — порошок для приготування розчину для інфузій або ін’єкцій, що застосовується при неможливості перорального прийому. :contentReference[oaicite:5]{index=5}

Показання до застосування

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Ерозивний рефлюкс-езофагіт
Підтримувальне лікування після загоєння езофагіту
Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
Ерадикація Helicobacter pylori у комбінації з антибактеріальними препаратами
Лікування та профілактика виразок, пов’язаних із застосуванням НПЗЗ
Синдром Золлінгера—Еллісона та інші патологічні гіперсекреторні стани
Профілактика рецидиву кровотечі після ендоскопічного лікування виразки

Форми випуску та дозування

Гастрорезистентні таблетки 20 мг
Гастрорезистентні таблетки 40 мг
Гастрорезистентні капсули 20 мг
Гранули гастрорезистентні для приготування суспензії/пероральної суспензії 10 мг
Порошок для приготування розчину для інфузій 40 мг

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: головний біль, біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота, сухість у роті, запаморочення, шкірні реакції; при тривалому застосуванні можливі гіпомагніємія, дефіцит вітаміну B12, підвищення ризику кишкових інфекцій і переломів. Протипоказання: гіперчутливість до езомепразолу, заміщених бензімідазолів або компонентів препарату; одночасне застосування з деякими препаратами, всмоктування яких критично залежить від кислотності шлунка, потребує обережності або протипоказане за інструкцією.

Подібні діючі речовини

Омепразол
Пантопразол
Лансопразол
Рабепразол
Декслансопразол

Фармакологічна група

Езомепразол належить до групи препаратів для лікування кислотозалежних захворювань шлунково-кишкового тракту. Більш вузько — це інгібітор протонної помпи, тобто засіб, що блокує H⁺/K⁺-АТФазу парієтальних клітин шлунка. Препарати цієї підгрупи зменшують вироблення соляної кислоти на фінальному етапі її секреції, забезпечують виражений і тривалий антисекреторний ефект і є базовими засобами при рефлюксній хворобі, виразковій хворобі та НПЗЗ-асоційованих ураженнях слизової. :contentReference[oaicite:6]{index=6}