Еритропоетин (Erythropoietin)

Україна — Еритропоетин
Німеччина — Erythropoetin
Італія — Eritropoietina
Міжнародна назва: Erythropoietin
Синоніми: EPO, epoetin alfa, epoetin beta

Еритропоетин — глікопротеїновий гормон, що регулює утворення еритроцитів у кістковому мозку. Він синтезується переважно в нирках і відіграє ключову роль у підтриманні нормального рівня гемоглобіну та транспорту кисню в організмі.

У медичній практиці використовуються рекомбінантні форми еритропоетину для лікування анемії різного походження. Препарат належить до фармакологічної групи гемопоетичних факторів росту, підгрупи стимуляторів еритропоезу.

Що це за діюча речовина

Еритропоетин — ендогенний глікопротеїн із молекулярною масою близько 30–34 кДа, що складається з амінокислотного ланцюга та вуглеводних компонентів. Хімічно він є білковою молекулою, що належить до класу цитокінів.

Erythropoietin був відкритий у середині XX століття як основний регулятор еритропоезу. З розвитком біотехнологій були створені рекомбінантні форми, що дозволило широко використовувати його в клінічній практиці для лікування анемії, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю та онкологічними захворюваннями.

Фармакодинаміка

Еритропоетин зв’язується зі специфічними рецепторами на поверхні еритроїдних попередників у кістковому мозку. Це призводить до активації внутрішньоклітинних сигнальних шляхів, включаючи JAK2/STAT, і стимулює проліферацію, диференціацію та виживання цих клітин.

У результаті збільшується утворення зрілих еритроцитів і підвищується рівень гемоглобіну. Препарат також знижує апоптоз еритроїдних клітин і покращує ефективність еритропоезу при різних патологічних станах.

Фармакокінетика

Рекомбінантний еритропоетин вводиться підшкірно або внутрішньовенно. При підшкірному введенні абсорбція повільна, з досягненням максимальної концентрації через 12–24 години.

При внутрішньовенному введенні ефект розвивається швидше, однак тривалість дії коротша. Біодоступність при підшкірному введенні становить близько 20–30%.

Метаболізм відбувається в кістковому мозку та інших тканинах за участю протеолітичних ферментів. Період напіввиведення варіює залежно від форми та способу введення і може становити від кількох годин до доби.

Показання до застосування

анемія при хронічній нирковій недостатності;
анемія у пацієнтів, які отримують хіміотерапію;
анемія при хронічних захворюваннях;
підготовка до хірургічних втручань з метою зменшення потреби у переливанні крові;
анемія у недоношених новонароджених.

Форми випуску та дозування

розчин для ін’єкцій 1000 МО/мл;
розчин для ін’єкцій 2000 МО/мл;
розчин для ін’єкцій 4000 МО/мл;
попередньо наповнені шприци 10 000 МО;
попередньо наповнені шприци 20 000 МО;
попередньо наповнені шприци 40 000 МО.

Побічні ефекти та протипоказання

Побічні ефекти: підвищення артеріального тиску, головний біль, тромбози, грипоподібний синдром, реакції у місці ін’єкції.

Протипоказання: неконтрольована артеріальна гіпертензія, підвищена чутливість, ризик тромбоемболічних ускладнень, аплазія еритроїдного паростка.

Подібні діючі речовини

дарбепоетин альфа;
метоксиполіетиленгліколь-епоетин бета;
епоетин альфа;
епоетин бета.

Фармакологічна група

Еритропоетин належить до гемопоетичних факторів росту, підгрупи стимуляторів еритропоезу. Ці препарати регулюють процеси утворення клітин крові, впливаючи на кістковий мозок.

Рекомбінантні форми еритропоетину широко застосовуються в сучасній медицині для корекції анемії, дозволяючи зменшити потребу у переливанні крові та покращити якість життя пацієнтів із хронічними захворюваннями.