Емтрицитабін (Emtricitabine)
Україна — Емтрицитабін
Німеччина — Emtricitabin
Італія — Emtricitabina
Міжнародна назва: Emtricitabine
Емтрицитабін — противірусний засіб, що застосовується для лікування інфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Є аналогом нуклеозидів і входить до складу комбінованої антиретровірусної терапії.
Препарат пригнічує реплікацію вірусу, знижує вірусне навантаження та сприяє відновленню імунної системи. Належить до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ).
Що це за діюча речовина
Хімічна назва: похідне цитидину — фторований аналог нуклеозиду (Emtricitabine). Належить до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Emtricitabine був розроблений наприкінці XX — на початку XXI століття для лікування ВІЛ-інфекції.
Фармакодинаміка
Емтрицитабін інгібує фермент зворотну транскриптазу ВІЛ, вбудовуючись у вірусну ДНК і спричиняючи передчасне припинення її синтезу. Це перешкоджає розмноженню вірусу та знижує його концентрацію в організмі.
Фармакокінетика
При пероральному застосуванні добре всмоктується, має високу біодоступність.
Широко розподіляється в тканинах, включаючи центральну нервову систему. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить близько 10 годин.
Показання до застосування
- Інфекція ВІЛ-1
- Комбінована антиретровірусна терапія
- Профілактика ВІЛ (у складі комбінованих схем)
Форми випуску та дозування
- Капсули 200 мг
- Таблетки 200 мг
- Розчин для прийому всередину
- Фіксовані комбінації з іншими антиретровірусними препаратами
Побічні ефекти та протипоказання
Побічні ефекти: головний біль, діарея, нудота, шкірні висипання, гіперпігментація шкіри, підвищення активності печінкових ферментів. Протипоказання: гіперчутливість, обережність при порушеннях функції нирок і печінки.
Подібні діючі речовини
- Ламівудин
- Тенофовір
- Абакавір
- Зидовудин
Фармакологічна група
Емтрицитабін належить до групи антиретровірусних препаратів, підгрупи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Ці засоби блокують синтез вірусної ДНК, перешкоджаючи розмноженню ВІЛ, і є основою сучасної терапії ВІЛ-інфекції.














