Антитимоцитарний імуноглобулін (Antithymocyte Globulin)

Україна — Антитимоцитарний імуноглобулін
Німеччина — Antithymozytenglobulin
Італія — Immunoglobulina antitimocitaria
Міжнародна назва: Antithymocyte Globulin

Антитимоцитарний імуноглобулін — це імуноглобуліновий препарат, отриманий із сироватки тварин (найчастіше коней або кроликів), імунізованих людськими лімфоцитами. Містить антитіла, специфічно спрямовані проти T-лімфоцитів людини.

Застосовується для пригнічення імунної відповіді у пацієнтів після трансплантації органів, при гострих реакціях відторгнення трансплантата та при деяких аутоімунних захворюваннях. Основна мета — тимчасова імуносупресія для запобігання відторгненню пересадженого органа.

Належить до фармакологічної групи імуноглобулінових імунодепресантів, що використовуються в трансплантології та терапії імунних порушень.

Що це за діюча речовина

Antithymocyte Globulin

Хімічна назва: Поліклональні антитіла до людських T-лімфоцитів

Хімічна група: Імуноглобуліни, поліклональні антитіла

Історія застосування розпочалася з розробки методів профілактики відторгнення трансплантатів у 1960–1970-х роках. Antithymocyte Globulin активно використовувався у клінічній практиці для зниження ризику гострих реакцій відторгнення нирки, серця та печінки.

Фармакодинаміка

Препарат зв’язується з поверхневими антигенами T-лімфоцитів, індукуючи їх лізис, фагоцитоз та апоптоз. Це призводить до зниження кількості активних T-лімфоцитів і пригнічення клітинної імунної відповіді, зменшення запальної реакції та ризику відторгнення трансплантата.

Фармакокінетика

Вводиться внутрішньовенно. Біодоступність досягається практично повністю. Метаболізм відбувається через ретикулоендотеліальну систему. Виводиться повільно, з періодом напіввиведення до кількох днів залежно від дози та вихідного рівня T-лімфоцитів. Для субтильних форм випуску застосовуються розчини для інфузій з різною концентрацією антитіл.

Показання до застосування

• Профілактика гострого відторгнення трансплантата
• Лікування гострого відторгнення нирки, серця, печінки
• Тяжкі форми апластичної анемії
• Імунодефіцитні стани при аутоімунних захворюваннях
• Підготовка пацієнтів до трансплантації органів або кісткового мозку

Форми випуску та дозування

• Концентрати для приготування інфузій: 25–50 мг/мл
• Розчини для внутрішньовенного введення: 1–10 мг/кг на добу, курс 3–7 днів
• Флакони з ліофілізованою формою для розведення перед інфузією

Побічні ефекти та протипоказання

• Побічні ефекти: лихоманка, озноб, гіпотензія, алергічні реакції, цитопенія
• Протипоказання: гіперчутливість до антитіл тваринного походження, гострі інфекції, тромбоцитопенія, вагітність (за показаннями)

Подібні діючі речовини

• Анти-лімфоцитарний імуноглобулін людини
• Лімфоцитарний імуноглобулін кролячий
• Тимоцитарний імуноглобулін
• Поліклональні антитіла до лімфоцитів

Фармакологічна група

Антитимоцитарні імуноглобуліни належать до групи імунодепресантів, підгрупи поліклональних антитіл. Їх основна дія спрямована на пригнічення клітинної імунної відповіді, запобігання відторгненню трансплантатів і лікування деяких аутоімунних захворювань. Ці препарати застосовуються переважно в умовах стаціонару та потребують суворого моніторингу стану пацієнта.

Нижче представлені препарати, що містять діючу речовину Антитимоцитарний імуноглобулін